Звичай колядування має свою давню історію, коріння якої сягає ще арійських часів.
Колядки пов’язані з днем зимового сонцестояння, яке наші предки називали святом Коляди. Його святкували 25 грудня.
Вважалося, що в цей день Сонце з’їдає змій Коротун. Всесильна богиня Коляда в Дніпровських водах народжувала нове сонце — маленького Божича.
Язичники намагалися захистити новонародженого: вони проганяли Коротуна, який намагався з’їсти нове Сонце, а потім ходили від хати до хати, щоб сповістити людей про народження нового Сонця, і зображення цього сонця носили з собою. Як тільки на небі сходила зоря, колядники заходили в двір, кликали господаря і співали його родині величальних пісень про сонце, місяць, зорі. Ці пісні й стали називати колядами або колядками.
Згодом, із появою християнської релігії обряд колядування був приурочений до Різдва Христового і в колядках з’явились біблійні і світські мотиви. Традиція колядування збереглася й до сьогодні. Як тільки на небі являється перша зоря — розпочинається Свята Вечеря, а діти збираються гуртом і йдуть вітати усіх колядками з народженням Христа!
Україна сьогодні зібрала для вас 7 стародавніх колядок, які досі можна почути у віддалених селах України.
“А в горі, горі”
Записано 1990 р. від Олени Мотрук (1924 р. н.) у с. Микуличин Яремчанського р-ну Івано-Франківської обл.
А Пречиста Діва по світу ходила
Ангел Божий із небес
Ангел пастирям мовив
Бог предвічний народився
Бог ся рождає
Божий Син днесь народився
Нехай цей день, а також рік – завжди буде веселий
Божа щира благодать, завжди буде в оселях.
Біди не знати, ні страждань – в достатку завжди жити,
І Дню Народження Христа – воістину радіти!
Коментарі
Дописати коментар